Отец любил нас, детей, свою гордость - троих сыновей и дочь. Часто уделял нам внимание, это от папы я впервые услышала, а затем и выучила наизусть, стихотворение Ивана Сурикова «Детство». Как сейчас слышу голос отца, рассказывающего:
« Вот моя деревня; Вот мой дом родной; Вот качусь я в санках по горе крутой. Вот свернули санки, и я на бок-хлоп! Кубарем качуся под гору, в сугроб. И друзья-мальчишки, стоя надо мной, Весело хохочут над моей бедой. Все лицо и руки залепил мне снег… Мне в сугробе горе, а ребятам смех! И начну у бабки сказки я просить; и начнет мне бабка сказки говорить: Как Иван-царевич птицу-жар поймал; Как ему невесту серый волк достал. Слушаю я сказку – сердце так и мрет; А в трубе сердито ветер злой поет.
И во сне мне снятся чудные края. И Иван-царевич – это будто я. Золотая клетка на суке висит; В этой клетке птица точно жар горит. Вот я к ней подкрался и за клетку - хвать! И хотел из сада с птицею бежать. Но не тут-то было! Поднялся шум, звон; Набежала стража в сад со всех сторон! Руки мне скрутили и ведут меня… И, дрожа от страха, просыпаюсь я. Уж в избу, в окошко, солнышко глядит; Пред иконой бабка молится, стоит. Весело текли вы, детские года! Вас не омрачали горе и беда.»
Так и наши детские года пришлись на послевоенное время. И мы приходили на снежную горку и с нее мчались на санках, как в этом стихотворении. Засыпая, и я мечтала, чтобы мне приснилась Жар птица! Жаль, что нынешние дети не только не слышали это стихотворение и не знают поэта Ивана Сурикова, но и сами ни разу не скатились со снежной горки. А их в этом году предостаточно. Папы и мамы выведите своих деток на прекрасную ПРИРОДУ и дайте им слепить снежную бабу с красным носом из морковки. Чтобы и им было, что вспомнить и потом рассказать своим деткам. Будьте счастливы весь год!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
