Непостижимо для меня Твоё величие...
Дмитрий Владимирский
К светилам истины священной,
Я возвожу пытливый взгляд.
Скрижали книги вдохновенной,
Души бессмертие таят.
Лишь только открываю ухо.
Как мысль, бурлящая во мне.
Спешит к сокровищницам Духа,
Что открывается извне.
Наитие Творца прелестно.
В душе витают радость, мир.
В святых обителях не тесно.
Там приготовлен брачный пир.
Дыханье Бога покоряет.
Все тайники твоей души,
Глаголам вечности внимают.
Ты размышлять о них спеши.
Хоть мысль порой неизреченна,
Люблю умом её объять.
Она прекрасна и мгновенна.
Лишь часто любит ускользать,
От философских изречений.
Вселенский ум объять пером,
Увы, не смог бы даже гений,
Великим русским языком!
И мне ли в этом состязаться?
От этого грущу порой.
И вновь желаю упражняться,
Под вдохновенной тишиной.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
